ПТСР — посттравматичний стресовий розлад

Що таке ПТСР

ПТСР — це не просто “пережив стрес і не можу забути”. Це стан, у якому психіка продовжує жити в моменті травми, навіть коли зовні вже все спокійно.

Тіло реагує — ніби небезпека досі поруч. Сон порушується. Спогади виринають без попередження. Людина або постійно напружена, або емоційно відсторонена.
Це не слабкість. Це відображення того, що психіка зіткнулась із чимось, що було за межею можливого пережити самотужки.

ПТСР — це спосіб виживання, який не вимкнувся. І тепер отруює життя.

Чим ПТСР відрізняється від просто стресу або тривоги

Після сильного стресу всі ми можемо почуватися розгубленими, знервованими, напруженими. Але:

• Стрес — минає, коли ситуація стабілізується.
• ПТСР — триває місяцями або роками, навіть після завершення травматичних подій.

Його основні ознаки:

• флешбеки: наче знову «там», у травматичному досвіді;
• уникання всього, що нагадує про подію: звуки, запахи, місця, фрази;
• емоційна глухота: відсутність радості, близькості, іноді — й болю;
• постійна напруга, гіперчутливість, дратівливість;
• відчуття провини, сорому або відстороненості від себе і світу.

Це не просто важкий період. Це структурна зміна у способі функціонування психіки, яка потребує підтримки.

Чому виникає ПТСР

ПТСР виникає як реакція на травму — подію або серію подій, які були надто болючими, раптовими або руйнівними.

До таких подій можуть належати:

• воєнні дії, обстріли, втрата дому;
• смерть близьких, втрата дитини, втрата себе;
• ДТП, напади, насильство;
• домашнє або сексуальне насильство;
• пережиті пологи, втрата вагітності;
• медичні процедури, тяжкі діагнози;
• еміграція, розлучення, психологічне знецінення.

Але ПТСР — це не завжди про один великий «удар». Це може бути і дитячий досвід постійного страху, приниження, контролю.
Психіка не завжди має ресурси інтегрувати біль. І тоді вона фрагментується — щоби вижити. Саме ці фрагменти згодом і повертаються — як симптоми.

Як проявляється ПТСР

Ознаки ПТСР можуть бути різними — у когось одразу після події, у когось — через місяці або навіть роки:

• Повторні спогади про подію (флешбеки), сни, нічні жахи.
• Гіпернастороженість — тіло в постійній готовності до небезпеки.
• Раптові тілесні реакції: пітливість, тремтіння, тахікардія, головний біль.
• Емоційна глухота: ніби «не відчуваю нічого», «усе як у вату».
• Проблеми з памʼяттю, концентрацією, запаморочення.
• Роздратування, спалахи гніву або плачу без явної причини.
• Відчуття провини, сорому, ніби «я сам винен», «я слабкий».
• Уникання всього, що нагадує про травму (місця, теми, людей).
• Самозвинувачення або втрата сенсу життя.

Іноді симптоми ПТСР маскуються — наприклад, виглядають як «проблеми з дисципліною», «емоційні зриви», «немотивована агресія», «втеча в ізоляцію або роботу».

Але за ними — біль, який просто не був винесений.

Що можна зробити самостійно

Перш за все — не звинувачувати себе. Ви не вигадали це. Ваші реакції — це реальні наслідки реального болю.

Можна:

• Усвідомити: «Моя реакція — нормальна у ненормальних обставинах».
• Дозволити собі плакати, злитись, боятись — ці почуття не слабкість.
• Обмежити вплив тригерів: новини, сцени насильства, надмірну стимуляцію.
• Створити собі ритуали стабільності — рутина, їжа, тепло, контакт із тілом.
• Записувати сни, флешбеки, емоції — не обов’язково аналізувати, але називати.
• Розповідати, якщо є кому. Мовчання — це тягар, який посилює ПТСР.

Але найголовніше — знати: з цим не обов’язково залишатись на самоті.
ПТСР потребує делікатної, повільної, але стабільної підтримки. І саме для цього існує терапія після травми.

Як допомагає психолог

Психотерапія при ПТСР — це не розмови про травму через силу. Це — створення безпечного середовища, у якому біль можна винести — не одразу, не весь — але частинами.

У терапії ми:

• стабілізуємо стан: тіло, сон, дихання, базове почуття безпеки;
• створюємо простір, де можна говорити без осуду, а можна й мовчати;
• допомагаємо зрозуміти: де закінчується подія, і де починається я;
• працюємо з тілом, яке запам’ятало травму глибше, ніж свідомість;
• повертаємо в реальність, де вже немає того, що було;
• поступово повертаємо зв’язок із собою, людьми, сенсом.

Це процес. Не швидкий. Але дуже людяний.
І в ньому головне — не змушувати себе. А дозволити собі не бути сильним. А бути живим.

Ми працюємо з ПТСР — очно в Києві та онлайн.
Якщо ви шукаєте лікування ПТСР, психолог після травми, терапія після війни, підтримка після втрати — ми поруч.

Ваш біль не зруйнував вас. Він просто залишив рубці. А з ними можна жити — не вічно боляче, а по-новому.